Помилково зараховані кошти на рахунок платника ЄП повернуто: чи включаються вони до доходу?Розділ: Новини

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомляє, що відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2346) ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.

Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує (п. 22.3 ст. 22 Закону № 2346).

Пунктом 22.5 ст. 22 Закону № 2346 визначено, що подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором.

Подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв’язок з програмно-технічними засобами цього банку.

Згідно з п. 32.3 ст. 32 Закону № 2346 банки зобов’язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених п. 22.6 ст. 22 Закону № 2346.

Зокрема, відповідно до абзацу другого п. 22.6 ст. 22 Закону № 2346 обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов’язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків – фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов’язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб’єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Абзацами першим та другим п.п. 32.3.1 п. 32.3 ст. 32 Закону № 2346 визначено, що у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов’язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Одночасно банк-порушник зобов’язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.

Також, п. 35.1 ст. 35 Закону № 2346 встановлено, що неналежний отримувач зобов’язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

У разі своєчасного повідомлення банком-порушником неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу та порушення неналежним отримувачем строку, встановленого п. 35.1 ст. 35 Закону № 2346, неналежний отримувач має повернути суму переказу, а також сплатити банку-порушнику пеню в розмірі 0,1 відсотка цієї суми за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу (п. 35.2 ст. 35 Закону № 2346).

Спори між банком-порушником та неналежним отримувачем щодо помилкового переказу розглядаються у судовому порядку (п. 35.3 ст. 35 Закону № 2346).

Згідно з п. 292.13 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) дохід платника єдиного податку визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 ПКУ.

Відповідно до абзацу четвертого п. 296.1 ст. 296 ПКУ юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пп. 44.2, 44.3 ст. 44 ПКУ.

При цьому, згідно з абзацами першим та другим п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.

Таким чином, у разі отримання юридичною особою – платником єдиного податку помилкового переказу з вини банку та повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення, неналежний отримувач – юридична особа – платник єдиного податку:

за умови повернення помилково отриманих коштів протягом встановленого терміну та в одному податковому (звітному) періоді не включає зазначені суми до складу доходів;

за умови повернення помилково отриманих коштів протягом встановленого терміну, але в наступному податковому (звітному) періоді, включає зазначені суми до складу доходів податкового (звітного) періоду із здійсненням перерахунку доходів у наступному звітному періоді (у випадку отримання помилкового переказу за три або менше робочих дні до закінчення податкового (звітного) періоду).