На який мінімальний та максимальний термін контролюючий орган може укладати договір розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платника податків?

опубліковано 13 січня 2023 о 14:00 Розділ: Новини

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків нагадує, що відповідно до п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.

Розстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу (в тому числі окремо – суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення (п. 100.6 ст. 100 ПКУ).

Відстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із п. 100.8 ст. 100 ПКУ затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов’язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі (п. 100.7 ст. 100 ПКУ).

Пунктами 100.8 та 100.9 ст. 100 ПКУ визначені повноваження податкових органів різних рівнів на прийняття рішень про розстрочення у межах бюджетного року та за межі поточного бюджетного року.

Згідно з пунктом 1.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань та податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міндоходів від 10.10.2013 № 574, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1853/24385 (далі – Порядок) розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення податкового органу та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Пунктом 1.9 Порядку визначено, що строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, платежу, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов’язання.

Строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття податковим органом рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.

Отже, згідно з положеннями чинних нормативно-правових актів мінімальним терміном є:

для відстрочення грошових зобов’язань – 1 календарний місяць з дати нарахування такого грошового зобов’язання у інтегрованій картці платника,

для відстрочення податкового боргу – 1 календарний місяць з дати, на яку зафіксовано податковий борг (зазначено у рішенні та договорі про відстрочення),

для розстрочення грошових зобов’язань – 2 календарних місяці з дати нарахування такого грошового зобов’язання у інтегрованій картці платника;

для розстрочення податкового боргу – 2 календарних місяці з дати, на яку зафіксовано податковий борг (зазначено у рішенні та договорі про розстрочення).

При цьому максимальний термін на який контролюючий орган може укладати договір розстрочення суми грошових зобов’язань  або податкового боргу відповідно до пункту 100.6 статті 100 ПКУ – до закінчення календарного року.

Максимальний термін на який контролюючий орган може укладати договір відстрочення суми грошових зобов’язань або податкового боргу відповідно до пункту 100.7 статті 100 ПКУ – не більш ніж 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов’язання або податкового боргу.