Фундація інституційного розвитку
Що таке доброчесність і чому вона важлива в антикорупційній роботі?
У контексті боротьби з корупцією ми часто чуємо про «доброчесність». Але що воно насправді означає і як це проявляється на практиці?
Закон України «Про запобігання корупції» не містить визначення поняття «доброчесність», хоча є згадування про нього.
У законі «Про державну службу» поняття трактується наступним чином: доброчесність – це коли дієш в інтересах суспільства, а не у власних цілях. Тобто не просуваєш «своїх», не береш бонусів «під столом» і не зловживаєш владою.
Це стосується не тільки державних службовців. Від лікаря, який призначає лише потрібні препарати, до викладача, який не бере «подарунки за залік», — усі вони мають проявляти доброчесність у своїй щоденній роботі.
А в бізнесі?
Коли компанія не працює з «фірмами-прокладками», не бере участі в корупційних тендерах і відкрито звітує про витрати – це теж приклад доброчесності. Такий бізнес не просто дотримуються закону, а створюють довіру серед партнерів і клієнтів.
У побуті доброчесність – це коли, наприклад, батьки не збирають гроші «на подяку» вчителям наприкінці навчального року, бо розуміють: освіта – це не послуга за «подяку», а право, яке вже оплачено з податків.
Або коли пацієнт не дає лікарю «на чай», щоб пройти без черги та отримати довідку, бо вважає, що повага не вимірюється кількістю грошей, а якісна допомога має надаватися чесно і прозоро.
А що дає доброчесність у масштабах держави?
– знижує рівень корупції;
– підвищує довіру людей до влади;
– робить управління ефективнішим;
– захищає права кожного з нас.
Доброчесність – це про щоденні рішення, коли легше було би «домовитися», а обираєш шлях чинити чесно та йти за встановленими правилами.
А як ви вважаєте: Чи можна навчити доброчесності? Чи це риса характеру, яка або є, або ні?